«Невбивний» Royal Enfield у порівнянні з мотоциклами концерну Bajaj
Дата: 2022-08-27
Автор: Константин Зверев
Техніка марки "Royal Enfield" завжди користувалася великою популярністю в Індії. Досі чимало людей переконані в тому, що, незважаючи на всі свої недоліки (у тому числі й низьку за сучасними мірками надійність), ці мотоцикли ніколи не ламаються остаточно. І хоча зараз це скоріше сформований стереотип, ніж реальність, проте подібні переконання живуть досить довго серед звичайних споживачів. Тож значна частина місцевого населення з якоюсь маніакальною завзятістю, як і раніше, продовжує їздити на цих відносно незручних і ненадійних «телах з минулого століття».
У сучасних умовах, коли для споживачів є практично необмежений вибір більш сучасної та надійної техніки, таке явище навряд чи можна пояснити лише наполегливою вірою в легендарну якість і відданістю бренду з історією. Крім цих факторів очевидно, що тут ще впливає і нев'януча мода на «нео-класику», на темі якої вкотре вміло грають маркетологи. Мабуть, саме на цей ринок більшою мірою і орієнтовані деякі класичні моделі, що випускаються останніми роками під відродженими брендами з минулого століття.
Давайте розберемося за рахунок чого все ще тримається попит на такі мотоцикли в наші дні і наскільки ця техніка хороша в порівнянні з продукцією інших іменитих виробників з Індії.
Історія легендарної марки
Щоб зрозуміти причини і суть того, що відбувається на даний момент, спочатку розглянемо походження та еволюцію марки «Роял Енфілд». Надто вже заглиблюватися в історію не будемо, але наведемо тут найбільш значущі факти. Як відомо, ця компанія належить до найстаріших у світі виробників мототехніки, і до початку складання мотоциклів вони перебрали чимало інших спеціалізацій. А починали в ній, як і в інших подібних мотокомпаніях на той час з виробництва велосипедів.
Роль військових у становленні компанії
Перший значний успіх до "Royal Enfield" прийшов у зв'язку з великими військовими замовленнями напередодні Першої світової війни. Втім, така ситуація була характерною для багатьох виробників техніки на той час. А потім були важкі часи Великої депресії і Друга світова. Вступ у війну знову принесло нові великі замовлення та розробки.
Відразу після завершення війни попит на важкі та дорогі мотоцикли сильно впав, але хитрі британці змогли нав'язати цю техніку своєї колишньої колонії, і пошарпані «Енфілди» в масовому порядку перейшли на озброєння індійської армії. Хоча в Індію вирушили тоді не лише старі мотоцикли.
Згодом місцеві інженери змогли налагодити складання нових мотоциклів із накопичених на складах компанії комплектуючих. Більше того, лише через кілька років ними навіть була розроблена нова модель з передовими для того часу характеристиками. На відміну від своїх важких попередників, двоциліндрових «солдафонів-колясиків», новинка була набагато легшою і сучаснішою, а головне - суттєво дешевшою!
Незважаючи на серйозний прорив, розраховувати на серйозну популярність новий мотоцикл все ж таки не міг через ряд причин. Весь світ уже почав змінюватися і стрімко вдосконалювався в технологічному плані, і мотоциклетна галузь не була осторонь. Як і раніше, важкий і складний у виробництві «Королівський Енфілд» був непомірно дорогий для місцевого ринку, і фірма в черговий раз опинилася на межі банкрутства. Але тут на допомогу знову прийшли військові та розмістили замовлення на велику партію техніки, якої вистачило для виживання всієї компанії. Безумовно, тут відіграв фактор того, що на кінець 50-х усі комплектуючі для «Роял...» вже виготовлялися всередині країни. І хоча військові, ще ті консерватори, швидше за все, ця обставина і визначила їх остаточний вибір у тій ситуації.
В результаті всього вищесказаного на території Індії, а також прилеглих держав накопичилося не тільки величезна кількість «Роялів…» різного віку та ступеня «зашатованості», а й сформувалася ціла спільнота справжніх шанувальників цієї марки. Не випадково, що в основі цієї численної групи людей домінували військові та ті, хто мав хоч якесь відношення до них. А в Індії, як відомо, люди в погонах справді вважаються елітою, яка користується особливою пошаною та повагою серед усіх верств суспільства.
Ключовий фактор для впевненого технологічного розвитку
Загалом можна сказати, що історія Royal Enfield розвивалася приблизно так само, як і з Харлей Девідсон, ВМW або популярними радянськими армійськими мотоциклами. Але оскільки цей успіх більшою мірою базувався на регулярній та суттєвій підтримці з боку військових, ніж на сталому технологічному розвитку в умовах реальної конкуренції, то природно, що з часом «Роял…» повторив долю своїх іменитих колег. І ось момент, коли для подальшого розвитку компанії необхідно було задіяти вже щось більше, ніж місцеві традиції та підтримку, все-таки настав.
Чергова криза пролунала під час стрімкої експансії на місцевий ринок інноваційної продукції компаній з Країни Вранішнього Сонця. Саме в цей період, намагаючись вкотре втриматися на плаву, в «Роял…» приступили до експериментів із встановленням на свої мотоцикли моторів сторонніх виробників (у тому числі дизельних). Благо, така можливість зберігалася за рахунок використання надійної і перевіреної часом конструкції рами з КПП, що окремо стоїть, хоча на той момент багатьма інженерами вона вже вважалася архаїчною, і в мототехніці не застосовувалася тривалий період. А чи мали тоді інші варіанти для розвитку бізнесу, окрім упору на прихильників усталених традицій і обмежених експериментів з новими технологіями?
Як виявилося на прикладі успішної стратегії іншого індійського бренду, альтернативним виходом із критичної ситуації тут могло б бути укладання повномасштабної партнерської угоди на спільне виробництво, обслуговування та продаж техніки з однієї з провідних японських компаній. Саме так і вчинив у 1986 році індійський концерн Bajaj Auto. Заручившись технологічною підтримкою інженерів Kawasaki і отримавши доступ до їх передових розробок, місцеві фахівці змогли швидко налагодити ліцензійне виробництво легких, дешевих і, головне, сучасних мотоциклів на власних потужностях. Та й популярність свою, на відміну від «Роял Енфілд», «Баджадж» набував не за рахунок військових ресурсів та переваг, а працюючи довгі роки у запеклій боротьбі на масовому висококонкурентному ринку моторікш, які традиційно виконували основну частину пасажирських перевезень у регіоні.
Сучасні альтернативи для Royal Enfield
Сьогодні якщо взяти і детально порівняти класичний «Енфілд» з бюджетною моделлю «KTM Duke 200», що збирається на індійських заводах «Bajaj», то в технологічному плані різниця у них буде приблизно як між паровозом і поїздом на магнітній подушці з XXI століття. Незважаючи на те, що ринкова ціна у цих мотоциклів майже однакова, «КТМ» легша на 50 кг, потужніша на 30% і при цьому набагато економічніша. Маючи кращу прохідність, цей сучасний байк по-справжньому невибагливий, надійний і буде зручніше при їзді. І найголовніше - це зовсім інший рівень якості та технологій!
А що стосується подорожей вибоїстими дорогами Індії чи України, то тут для більшості краще підійде інша модель концерну - Bajaj Pulsar 200. На відміну від "КТМ" цей байк призначений для менш вимогливих користувачів, але різниця в динамічних характеристиках з "КТМ" у них буде не така велика. "Пульсар" важчий, менш динамічний, а його підвіски більше розраховані на вантажні показники, ніж на спортивний драйв. Але незважаючи на свої трохи скромніші характеристики, «Pulsar» також буде недосяжним у всьому для «Королівського Енфілда». У порівнянні з ним «Пульсар» їде швидше, економічніше, забезпечує кращу динаміку і найголовніше – він набагато доступніший і надійніший.
Спочатку ми порівняли «Енфілд» з іншими сучасними мотоциклами з Індії, які добре підходять для подорожей, але коштують дешевше, маючи близькі показники з ним за потужністю. Якщо його порівнювати з іншим байком з тієї ж цінової категорії, то різниця буде ще вагомішою. Адже за ті ж гроші, що просять за «Роял…», зараз можна придбати флагмана «Баджадж Домінар 400». А для багатьох це буде просто зореліт!
До речі, а для любителів класики є ще й невеликий круїзер Bajaj Avenger, який також порадує своїх господарів найкращими показниками.
Загалом погляньте на всі цифри та характеристики, порівняйте їх, після чого зверніть увагу на гарантійні зобов'язання та міжсервісні інтервали, а також вивчіть карту мережі авторизованих СТО у вашому регіоні. І тоді ви самі зрозумієте, чому в останні роки все більше людей купує нову техніку, насолоджуючись комфортною і безпроблемною їздою на сучасних мотоциклах.
На закінчення зазначимо, що в Україну легендарну техніку Royal Enfield практично не завозять, хоча попит на неї тут також є. А ось згадані моделі «Bajaj» та «КТМ» можна без проблем придбати в салонах місцевих дилерів з нульовою розстрочкою та 3-річною гарантією. Щоб задовольнити попит, що постійно зростає, на високотехнологічні, якісні і при цьому недорогі байки, Bajaj KTM прагне надати найкращі умови на придбання цього виду транспорту для всіх верств населення. А пропонований концерном широкий модельний ряд дозволяє максимально задовольнити найрізноманітніші потреби для райдерів будь-якого рівня та бюджету.